«Жити є на часі, особливо в часи війни», — глава УГКЦ Святослав Шевчук у проєкті Суспільне Кропивницький «Боротьба в тилу»
Авторка проєкту Суспільне Кропивницький «Боротьба в тилу» Вікторія Колосова зустрілась з главою Української греко-католицької церкви Блаженнішим Святославом (Шевчуком). Він поділився з нами своїми думками про життя під час війни та про перемогу України.
Читайте також: Кожен може воювати за Перемогу: «Боротьба в тилу» 一 новий проєкт Суспільне Кропивницький
Про єднання
— Місія глави церкви — єднати людей... Хочемо побачити, як живе та чи інша громада, той чи інший регіон України. Ми чутливі до потреб наших людей, намагаємось їх вивчати й готуватись, щоб їм адекватно допомагати.
Про кропивничан
— Я хочу подякувати мешканцям краю. Люди не виїжджають, залишаються вдома. І це є ваша велика сила. Сьогодні все дуже різко може змінитися. Чи Львівщина, чи Закарпаття, чи Кіровоградщина — ми однаково є загрожені, бо кругом російські ракети долітають. Хочу подякувати, що ви перетворились на спільноту з відкритими серцями та відкритими дверима. Я вчора довідався, що близько 40 тисяч біженців сюди прибули й тут хочуть залишитись, а ще більше число проїхало через ваше місто, ваші землі, шукаючи собі іншої домівки. Дякую, що ви їх приймаєте, намагаєтесь їх інтегрувати в життя міста Кропивницького, регіону. Сьогодні нам так потрібні робочі руки, бо весна, а Кіровоградщина є такою величезною житницею... Для того, щоб перемогти треба вижити у таких обставинах, а ви це успішно робите.
Про свята
— Жити є на часі, особливо в часи війни. Ми повинні нашою живучістю перемогти ворога. Ми бачимо на тих землях, які раніше були окуповані, а потім звільнені, окупанти забороняли людям сіяти, вистрілювали домашню худобу, не пускали людей до звичайної господарської діяльності. Вони хотіли, щоб в Україні запанував голод. Тому на часі є жити, на часі є працювати, на часі є сіяти. Я думаю, коли йдеться про дуже важливі свята для родини, наприклад народження дитини, ми завжди у Києві рахували скільки за ніч народилось діточок навіть у київському метро і ми це бачили як добрий знак: Київ живе, Київ виживе. Це є гідне радості й святкування. Ми Паску святкуємо. Люди потребують свята. Не можна дати приємність ворогу нас застрашити або нас заставити жити в постійному смутку і депресії. Ми потребуємо навіть коротких свят, щоб перевести дух, для того, щоб набратися сили й знову взятися до борні. Очевидно, що коли хтось шукає розваги, як наркотику, щоб втекти від дійсності — це небезпечний спосіб життя, бо тоді людина стає асоціальним елементом. Для того, щоб здорово жити — треба знати час. Нехай Господь Бог нам дасть розум для того, щоб знати часи й уміти їх правильно розрізняти.
Про початок війни
— Ми прокинулися вранці через те, що Київ одним із першим став епіцентром ракетного обстрілу і великої атаки. Над нашим собором кружляли гелікоптери і почалися інтенсивні бої в Гостомелі... так ми всі прокинулися в новій дійсності. Ми хотіли вірити, до останку, що росіянам вистачить здорового глузду для того, щоб це не робити. Ми за мир молилися, ми за нього боролися на різних майданчиках — дипломатичних, церковних, в різних міжнародних форматах. Але так виглядає, що злий дух затуманив розум могутніх світу цього, що вони взялися до зброї. А війна — завжди поразка, поразка людства як такого. А з іншого боку історія минулого століття вчить, що всі ті, хто починали війни — їх потім програвали. Але це безумство коштувало світу і народу гори трупів і ріки крові, і море сліз. Це сьогодні ми бачимо в Україні.
Про церкву
— Церква має бути зі своїм народом… Після цієї війни ми всі змінилися і ці зміни просто потрібно визнати.
Про перемогу
— Я переконаний, що ми переможемо. Знаєте чому? Це був третій день війни, на наш патріарший собор були різні види нападів. І територіальна оборона кожної ночі виловлювала російських десантників, які як диверсанти нападали на центри скупчення людей. З такими татуюваннями, десантники, які пройшли найгарячіші точки людства за останні кілька десятиліть... А наші тероборонівці мені сказали: «ми переможемо, бо ми бачили в їхніх очах страх». Я думаю, а як наші хлопці зуміли побачити страх в очах такого горлоріза, який бачив все — означає, що в їхніх очах, в очах їхнього страху, ми вже бачимо нашу перемогу. І так сталося. Принаймні довкола Києва. Вдалось тих нападників вигнати. Вони, правда, наробили багато лиха. Але майже всіх знають поіменно, багато з них взято в полон. Світ бачить це, як злочин проти людяності й сподіваюся, що ця ідеологія, яка прислала тих вбивць в Україну — вона переживе Нюрнберзький процес свого часу.
Відео інтерв’ю можна переглянути на ютуб-сторінці Суспільне Кропивницький.
Зараз у плейлисті проєкту «Боротьба в тилу» вже можна побачити шість інтерв’ю з людьми, що наближають перемогу, кожен на своєму фронті.
Оперативні новини від Суспільне Кропивницкий читайте на сайті Суспільне | Новини та у соцмережах:
Місцеві Суспільні телерадіокомпанії разом із загальнонаціональними телеканалами UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й каналами Суспільного радіо (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура) входять до мережі найбільшого незалежного медіа в Україні — Суспільне Мовлення.