Вибух, 1200 рентген над реактором, будинки для переселенців — марафон на UA: КРОПИВНИЦЬКИЙ

26 квітня у ефірі Суспільного радіо та телебачення Кропивницького згадуватимуть про вибух на Чорнобильській АЕС. Команда програми «РадіоДень» підготувала виїзний ефір з Олександрійської вертолітної частини,  у проєкті «Радіомайдан» разом з харківськими колегами говоритимуть про переселення сіл і містечок із забруднених зон, також журналісти підготують тематичні сюжети та програму «Сьогодні. Головне».

«35 років минає від дня Чорнобильської трагедії, але її наслідки та відлуння турбують суспільство по сьогодні. Кіровоградщина не є винятком — до природного радіологічного фону та рівня онкологічних захворювань, Чорнобиль додав “зверху”. У нашому інформаційному марафоні ми охопимо і минуле, і сьогодення — пригадаємо страшні події вибуху та подвиг ліквідаторів, наших земляків; а також говоритимемо про соціальний захист людей, що постраждали внаслідок аварії — стан, проблеми, перспективи», — розповідає в.о. продюсерки UA: КРОПИВНИЦЬКИЙ Яна Бабак. 

       Читайте також: Дивіться у ефірі UA: КРОПИВНИЦЬКИЙ документальний проєкт «НАШІ 30»

О 12:15 на радіо, а 12:10 на телеканалі Суспільного у Кропивницькому, у програмі «РадіоДень», спілкуватимемось з першими ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС у виїзній студії з Гвардійської авіаційної бази національної гвардії України (військова частина 2269).

У 1986 році 163 військовослужбовців із Олександрії брали участь у гасінні реактора ЧАЕС. Було виконано 429 вильотів, на атомний реактор скинуто 764 тонни вантажів.

2 жовтня 1986 року при дезактивації 4 енергоблоку загинув військовослужбовець частини старший прапорщик Микола Ганжук, його вертоліт зачепився за троси крана.

До розмови у виїзній студії запросили військовослужбовців-ліквідаторів Юрія Криндача,  Олександра Рижова, Миколу Гавшина та Людмилу Комлєву.

«Мене вразило, що Микола Гавшин та Олександр Рижов, які були серед перших, хто гасив реактор із вертольотів, детально, чи не до години, пам’ятають події тих днів — каже редактор UA: Українське радіо Кропивницький Кирило Поліщук. — Після запису вони ділилися історіями, які не встигли розповісти. Ми спілкувалися у справжньому вертольоті Мі-6, який виконував завдання в Чорнобилі та в Афганістані – тепер це музейний експонат».

«Оголосили тривогу, був вечір, вихідний, — згадує військовий льотчик першого класу, полковник запасу Олександр Рижов, —  Ми зібралися на аеродромі. Командир полку підполковник Олександр Серебряков прийняв рішення, що вилітає перший склад. І ми злетіли по екіпажах, по парах. Яковлєв злетів, потім Серебряков, Білоган, Рижов, Ніколаєв, Олійник. На ешелоні вночі пішли у важких умовах. Зранку ми сіли в Чернігові. І там  більш детально дізналися, що вибухнув реактор. Роботу таку раніше не виконували, тому що там була труба, вибух… І нам на висоті треба було зависати і працювати. Перші польоти стали проблемою… На кораблі, на Мі-6, першим зайшов на реактор Білоган Степан Іванович. Це мій командир. Другим я за ним зайшов. Брали вантаж, туди клали пісок, глину, свинець, були листи і чушки такі. Ми розраховували пальне так, щоб взяти більше вантажу. Засипали цей реактор. Коли закінчувалося – верталися. Я зробив 31 захід на ректор і мене відсторонили від польотів. Потрапив у шпиталь».

«Нам видали дозиметри, скляні ручки, вони були полопані, смужки не працювали. Потім видали на третій день інші, але вони показували не правильно. Захисту не було ніякого. Був лише респіратор, — додає Олександр Рижов. —  У мене була машина на експорт, на ній стояв прибор і 500 рентген показував. Мене питали по рації: “Саня, скільки там?” А я кажу: “Та стрілка на упорі лежить”. А Антошкін казав: “Припинити розмови в ефірі. Щоб не говорили”. А потім коли у нас вручали нагороди, коли приїхали, то він сказав нам, що над реактором було 1200 рентген».

Військовослужбовиця запасу військової частини 01094, голова спілки інвалідів Чорнобиля у місті Олександрія, Людмила Комлєва, працювала у Чорнобильській зоні у липні 86-го, літала на перший «кубок», возила харчі, вертоліт Мі-6 був переоснащений у їдальню.

«Ніхто не говорив про те, що волосся мало бути закрите, що одежа повинна була бути з довгими рукавами, — розповідає пані Людмила. — Засобів захисту не було, нам ніхто нічого не говорив. Якби ми були попереджені про захист від радіації, яку звісно, не можна на собі відчути, не можна побачити, то наслідки б не були такі плачевні як на сьогодні мають наші хлопці і наші дівчата, які там були».

О 17:10 слухайте на UA: Українське радіо Кропивницький, а о 19.20 дивіться на телеканалі UA: КРОПИВНИЦЬКИЙ проєкт «Радіомайдан».  До ефіру приєднаються колеги-радійники з Харківської філії Суспільного. Говоритимуть про переселення людей з територій, що постраждали від вибуху реактора і допомогу та підтримку місцевих — про життя  переселенців у Харківській та Кіровоградській областях.

Гість студії у Харкові — мешканець села Вільча, переселенець із Чорнобильської зони, ліквідатор аварії Сергій Тищенко. У Кропивницькому до розмови запросили мешканців села Бутівське Олександрійського району Катерину Галудзіну та Миколу Лісовського, переселенців із Чорнобильської зони.

«Ці фото зроблені у селі Бутівському Олександрійського району на Кіровоградщині. Село для переселенців із Калинівки Народовицького району Житомирської області побудували разом з кіровоградською проєктно-будівельною фірмою "РАМПА" румунські будівельники, генпідрядна фірма "АРЧІФ" тоді якраз працювала у області, — розповідає редакторка UA: Українське радіо Кропивницький Марія Лебідь. — Запросили їх тому, що в області не вистачало своїх будівельних бригад, оскільки одночасно будували ще два села для переселенців із Житомирської області — село Голубієвичі у Компаніївському районі і Несватково в Олександрівському районі. У Бутівському заплановано було спорудити 225 будинків. Румунські будівельники звели будинки з румунських будматеріалів. Село повністю було  газифіковане споруджена централізована мережа водогону  та каналізації, сільський ФАП,  магазин, тротуари, дороги та інша соціальна інфраструктура».

«Чорнобиль — це не тільки про екологічні наслідки, це про долі українців які могли б скластися інакше — 35 років тому через катастрофу понад 100 тисяч людей залишили свої домівки; відселяли їх по всій країні й, так само як у Вільчу, люди поїхали до села Бутівське на Кіровоградщині. Зараз більшість жителів обох сіл — переселенці та їхні нащадки. Про їхнє теперішнє життя, історію відселення і спогади — у спецетері Суспільного», — розповіла продюсерка UA: ХАРКІВ  Ірина Первишева.

О 22:10 у програмі «Сьогодні. Головне» розглянемо сучасні питання соціального захисту чорнобильців. У студію запросили заступника начальника департаменту соціального захисту населення Кіровоградської ОДА Віталія Юхименка та заступницю начальника управління пенсійного фонду у Кіровоградській області Олену Романченко.

Всі ефіри згодом можна буде переглянути на сайті UA: КРОПИВНИЦЬКИЙ.

      Читайте також: «Брехня від політиків. Перевірка» — фактчекінг заяв політиків в ефірі телеканалу UA:КРОПИВНИЦЬКИЙ

Нагадаємо, місцеві суспільні телерадіокомпанії разом із загальнонаціональними телеканалами UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й каналами Суспільного радіо (UA: Українське радіо, UA: Радіо Промінь, UA: Радіо Культура) входять до мережі найбільшого незалежного медіа в Україні — UA: Суспільне мовлення.

Дивитися і слухати програми й стежити за всіма заходами і регіональними новинами Кіроворгадщини можна на сайті Суспільне | Новини, на сторінці Суспільне Кропивницький у Фейсбуці, а також онлайн на сайті філії.