У травні 1986 року тоді ще солдат строкової служби Ігор Мандрика вперше побачив чорнобильську зону зблизька. За наказом командира він тоді заправляв пальним радіокеровані бульдозери, які працювали на ліквідації аварії на ЧАЕС.
«Із засобів захисту у нас, солдатиків строкової служби , які заправляли радіокеровані бульдозери Д-250, пожежні та інші автомобілі, тоді був білий костюм, як у медиків , звичайні робочі рукавички та маски –пелюстки, схожі на марлеву пов»язку. І якщо роботи перебували на покрівлі не більше 90 секунд, а щоб заправити їх дизельним пальним нам треба було не менше хвилин 7-8» ,- розповів у програмі «Радіомайдан» на каналі ЮА «КРОПИВНИЦЬКИЙ» ліквідатор аварії на ЧАЕС голова обласного осередку «Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів
Хоча минуло 35 років після аварії на ЧАЕС і інтерес і суспільства і держави до цієї теми трохи зменшився, став не таким актуальним, самі ж ліквідатори, тобто найактивніші із них сьогодні працюють у громадському секторі і продовжують привертати увагу суспільства і світу до чорнобильської теми.
«Один із наших ліквідаторів у співпраці з однодумцями заснував у Києві , як ми його називаємо Чорнобильський університет, - розповів Ігор Мандрика.-Чорнобильський туризм сьогодні досить популярний. Я там навчався і отримав сертифікат чорнобильського гіда. Тож тепер сподіваюся водити туристів, у тому числі іноземних не лише до чорнобильської зони, але і познайомити їх із нашими кіровоградськими туристичними магнітами. Один із них - музей ракетних військ у Побузькому.
