«Євромайдан у Кропивницькому: як це було» — спогади очевидців на Суспільне Кропивницький
21 листопада 2013 року в Кропивницькому, тоді ще Кіровограді, на площі зібрались люди, які хотіли для своєї країни змін на краще. Першою вимогою було підписання угоди про асоціацію України та Євросоюзу. Після побиття студентів у Києві, 30 листопада, на мирні протести прийшло ще більше людей, додалось і вимог до режиму Януковича. Кореспонденти Суспільне Кропивницький зустрілися з учасниками Євромайдану в місті та записали їхні спогади. Андрій Лаврусь, Зоя Лебідь, Олена Бринза та Наталія Вельгун розповіли, як відбувалися протести тоді та як сьогодні захищають Україну учасники Революції Гідності.
Андрій Лаврусь був одним із організаторів віче Євромайдану, тоді на площі міста збирались незгодні з режимом «Партії регіонів». Андрій каже, що Майдан варто сприймати не як мітинг, а як явище суспільне, коли люди змогли вийти та виявити свою позицію і показати, що вони господарі в себе в державі: «Тобто не хтось нав’язує, як нам жити, в якій країні ми хочемо жити, як ми маємо розвиватися. ［...］Вони хотіли, щоб ми були другою Білоруссю. Ми робили все для того, аби демократія перемогла диктатуру».
Однією з перших на Євромайдан у Кропивницькому вийшла і Зоя Лебідь. Вона розповіла, що спочатку на зібрання заборону накладав Ленінський суд Кропивницького: «Ми вирішили обійти ці заборони. Один депутат влаштував на площі приймальню і ми збиралися начебто на прийом».
У перші дні Євромайдану панувала скоріше святкова атмосфера. Тривога за людей почала з’являтись у грудні.
«Автомобілі наших майданівців арештовували, штрафували, зупиняли. Більшість активістів, які мали тоді машини, під кінець Майдану їх вже не мали — їх забрали на штрафні майданчики. Приходили до багатьох додому, арештовували, обшуки робили».
Олена Бринза розповіла Суспільному, що, беручи участь в протестах 2013-2014 років, відчувала гордість.
«Я бачила однодумців, які не хочуть миритися з беззаконням, хочуть жити у вільній країні, справедливій, де є верховенство закону, прозора робота правоохоронних органів. Без цього немає демократичного суспільства. За цінності ми стояли».
Наталія Вельгун брала участь в протестах і у Кропивницькому, і в Києві, бо відчувала внутрішню потребу підтримати демократичні процеси в Україні. За участь у Революції Гідності їй погрожували звільненням з роботи.
«Критичною точкою став розгін Євромайдану в Києві, ми зрозуміли, що це серйозний наступ на демократію і треба підтримка по всій країні. Спочатку це було декілька однодумців, виходили на площу і демонстрували свою позицію. З часом людей більшало».
Згодом, 1 березня, коли почалось захоплення російською армією Криму, чоловіки з кропивницького Євромайдану пішли до військкомату.
«Нині більшість тих, хто був на Євромайдані, воюють. Практично Майдан став для нас підготовкою до самоорганізації, учасники стали волонтерами або добровольцями на війні». — каже Зоя Лебідь.
Читайте також: Формула геноциду. Формула незламності
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
Оперативні новини Суспільне Крим — на сайті Суспільне Новини та у соцмережах:
Фото Андрія Лавруся, Зої Лебідь, Олени Бринзи, Наталії Вельгун